ральце
РА́ЛЬЦЕ, я, с., с. г., заст. Зменш. до ра́ло 1.
— Оце виїде [селянин],.. розсіє на стерню,.. пошкрябає ральцем, в одну борону заволоче — роди, боже, як хоч! (Головко, II, 1957, 50).
Словник української мови (СУМ-11)РА́ЛЬЦЕ, я, с., с. г., заст. Зменш. до ра́ло 1.
— Оце виїде [селянин],.. розсіє на стерню,.. пошкрябає ральцем, в одну борону заволоче — роди, боже, як хоч! (Головко, II, 1957, 50).
Словник української мови (СУМ-11)