рало
РА́ЛО, а, с.
1. с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі.
Поширення землеробства привело до виникнення рала — первісного знаряддя для оранки (Іст. СРСР, І, 1957, 10);
— Я йому для того музею дерев’яне рало віддав. Ще від покійного діда зосталося (Кучер, Прощай.., 1957, 91);
*У порівн. Чобітьми, як ралом, проскородив Він кордони чотирьох держав (Мас., Срібна дорога, 1946, 20).
2. іст. У стародавній Русі — одиниця оподаткування.
Словник української мови (СУМ-11)