рало

РА́ЛО, а, с.

1. с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі.

Поширення землеробства привело до виникнення рала — первісного знаряддя для оранки (Іст. СРСР, І, 1957, 10);

— Я йому для того музею дерев’яне рало віддав. Ще від покійного діда зосталося (Кучер, Прощай.., 1957, 91);

*У порівн. Чобітьми, як ралом, проскородив Він кордони чотирьох держав (Мас., Срібна дорога, 1946, 20).

2. іст. У стародавній Русі — одиниця оподаткування.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

рало — ра́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
рало — ур. орало; (залізне) плуг. Словник синонімів Караванського
рало — -а, с. 1》 с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі. 2》 іст. У давній Русі – одиниця оподаткування. Великий тлумачний словник сучасної мови
рало — РА́ЛО, а, с., іст. 1. Примітивне знаряддя для оранки землі. Поширення землеробства привело до виникнення рала – первісного знаряддя для оранки (з навч. літ.); – Я йому для того музею дерев'яне рало віддав. Ще від покійного діда зосталося (В. Словник української мови у 20 томах
рало — Найдавніше сільськогосподарське знаряддя для оранки землі (без відгортання борозни); у Європі відоме з бронзової доби; на етнічній території України відоме з кінця I тис. до н.е.; використовувалося... Універсальний словник-енциклопедія
рало — ПЛУГ (сільськогосподарське знаряддя для оранки), ОРА́ЛО заст., уроч., РА́ЛО заст., уроч.; СОХА́ (примітивне знаряддя). (Чоловік:) За плугом ходить, косить, молотить — оце моя робота, а ота бійка та бороття, воно мені без діла (С. Словник синонімів української мови
рало — Ра́ло, -ла, -лу; ра́ла, рал Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
рало — Рало, -ла с. 1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: жертка (гридка). (Любл. и Сѣдл. г.) — шесть, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — кописть, зуб... Словник української мови Грінченка