1. Словник української мови Грінченка

рало

Рало, -ла

с.

1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: жертка (гридка). (Любл. и Сѣдл. г.) — шесть, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — кописть, зуб; кописть прикрѣпляется къ концу жертки особыми дощечками — стовбами, проходящими сквозь отверстія кописті и жертки; между копистю и жерткою распорка изъ крѣпкаго дерева — жабка; на самомъ концѣ жертки — ручка для управленія ралом; иногда на кописть надѣваются желѣзные наро́льники, наконечники. Чуб. VII. 400, 401. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8806.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рало — ра́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рало — ур. орало; (залізне) плуг. Словник синонімів Караванського
  3. рало — -а, с. 1》 с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі. 2》 іст. У давній Русі – одиниця оподаткування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рало — РА́ЛО, а, с., іст. 1. Примітивне знаряддя для оранки землі. Поширення землеробства привело до виникнення рала – первісного знаряддя для оранки (з навч. літ.); – Я йому для того музею дерев'яне рало віддав. Ще від покійного діда зосталося (В. Словник української мови у 20 томах
  5. рало — Найдавніше сільськогосподарське знаряддя для оранки землі (без відгортання борозни); у Європі відоме з бронзової доби; на етнічній території України відоме з кінця I тис. до н.е.; використовувалося... Універсальний словник-енциклопедія
  6. рало — ПЛУГ (сільськогосподарське знаряддя для оранки), ОРА́ЛО заст., уроч., РА́ЛО заст., уроч.; СОХА́ (примітивне знаряддя). (Чоловік:) За плугом ходить, косить, молотить — оце моя робота, а ота бійка та бороття, воно мені без діла (С. Словник синонімів української мови
  7. рало — Ра́ло, -ла, -лу; ра́ла, рал Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рало — РА́ЛО, а, с. 1. с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі. Поширення землеробства привело до виникнення рала — первісного знаряддя для оранки (Іст. СРСР, І, 1957, 10); — Я йому для того музею дерев’яне рало віддав. Словник української мови в 11 томах