рало —
ра́ло іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
рало —
-а, с. 1》 с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі. 2》 іст. У давній Русі – одиниця оподаткування.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рало —
РА́ЛО, а, с., іст. 1. Примітивне знаряддя для оранки землі. Поширення землеробства привело до виникнення рала – первісного знаряддя для оранки (з навч. літ.); – Я йому для того музею дерев'яне рало віддав. Ще від покійного діда зосталося (В.
Словник української мови у 20 томах
рало —
Найдавніше сільськогосподарське знаряддя для оранки землі (без відгортання борозни); у Європі відоме з бронзової доби; на етнічній території України відоме з кінця I тис. до н.е.; використовувалося...
Універсальний словник-енциклопедія
рало —
ПЛУГ (сільськогосподарське знаряддя для оранки), ОРА́ЛО заст., уроч., РА́ЛО заст., уроч.; СОХА́ (примітивне знаряддя). (Чоловік:) За плугом ходить, косить, молотить — оце моя робота, а ота бійка та бороття, воно мені без діла (С.
Словник синонімів української мови
рало —
РА́ЛО, а, с. 1. с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі. Поширення землеробства привело до виникнення рала — первісного знаряддя для оранки (Іст. СРСР, І, 1957, 10); — Я йому для того музею дерев’яне рало віддав.
Словник української мови в 11 томах
рало —
Рало, -ла с. 1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: жертка (гридка). (Любл. и Сѣдл. г.) — шесть, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — кописть, зуб...
Словник української мови Грінченка