рангоут
РАНГО́УТ, у, ч., мор.
Сукупність круглих дерев'яних балок і сталевих труб, що становлять частину оснащення судна і призначені для несення вітрил, встановлення сигнальних вогнів, антен, вантажопідіймальних пристроїв і т. ін.
Вже в сніжний саван сповиті “Восток” і “Мирний”. Вкрилися кригою ванти, паруси. Увесь рангоут в крижаному стеклярусі (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)