ранувато

РАНУВА́ТО, присл., розм.

Надто рано (див. ра́но¹ 1, 3).

Вони здоровкалися з майстром і гукали йому на вухо, бо домна забивала всі звуки: – Ранувато привели зміну [онука], Григорію Сидоровичу! (Ю. Яновський);

Та ні! Що це він чорну хмару собі наганяє? Ранувато ще, брат. Ранувато лаштувати вози в далеку дорогу (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. ранувато — ранува́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. ранувато — див. рано  Словник синонімів Вусика
3. ранувато — присл., розм. Надто рано (див. рано I 1), 3)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ранувато — РАНУВА́ТО, присл., розм. Надто рано ( див. рано¹ 1, 3). Вони здоровкалися з майстром і гукали йому на вухо, бо домна забивала всі звуки: — Ранувато привели зміну [онука], Григорію Сидоровичу! (Ю. Янов., II, 1954, 111); Та ні!...  Словник української мови в 11 томах