ранувато —
РАНУВА́ТО, присл., розм. Надто рано (див. ра́но¹ 1, 3). Вони здоровкалися з майстром і гукали йому на вухо, бо домна забивала всі звуки: – Ранувато привели зміну [онука], Григорію Сидоровичу! (Ю. Яновський); Та ні! Що це він чорну хмару собі наганяє?...
Словник української мови у 20 томах
ранувато —
РАНУВА́ТО, присл., розм. Надто рано ( див. рано¹ 1, 3). Вони здоровкалися з майстром і гукали йому на вухо, бо домна забивала всі звуки: — Ранувато привели зміну [онука], Григорію Сидоровичу! (Ю. Янов., II, 1954, 111); Та ні!...
Словник української мови в 11 томах