ранчо
РА́НЧО, невідм., с.
1. У країнах Латинської Америки – хутір, садиба.
Ми збиралися до ранчо “Ла вихія” – садиби, де жив видатний письменник Ернест Хемінгуей (із журн.).
2. На заході США – тваринницька ферма.
Словник української мови (СУМ-20)