рапсодія
РАПСО́ДІЯ, ї, ж.
1. літ. В античній літературі – уривок з епічного твору, який виконувався рапсодом під акомпанемент ліри.
Шевченко дає високу оцінку українським народним думам і ставить їх навіть вище від рапсодій хіоського сліпця, тобто Гомера (з наук. літ.).
2. муз. Інструментальний твір, перев. вільної форми, на основі народних мелодій.
З іменем Ф. Ліста зв'язана поява нової музичної форми – рапсодії – вільної імпровізаційної композиції, у якій, на фольклорний лад, чергуються широкі епічні й моторні танцювальні епізоди (з наук. літ.);
Ганна заграла Ліста, і всі відразу пізнали знайому зворушливу рапсодію (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)