ратище
РА́ТИЩЕ, а, с., заст.
1. Древко (у 1 знач.).
Хмельницький взяв обома руками ратище, поцілував червоно-синій прапор (Н. Рибак);
З-за лісу .. виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Іван Ле).
2. Спис.
Вже третій день тривали лови. Багато оленів-рогачів і чорногривих турів лягло головами від стріл і ратищ боярських (І. Франко);
* Образно. Мріють у тремтячому мареві далекі села, наставивши в небо чорні ратища колодязних журавлів (Григорій Тютюнник);
* У порівн. Дзьоби в них ніби гострі ратища (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)