ратище
РА́ТИЩЕ, а, с., заст.
1. Древко (у 1 знач.).
Хмельницький взяв обома руками ратище, поцілував червоно-синій прапор (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 59);
З-за лісу.. виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Ле, Наливайко, 1957, 296).
2. Спис.
Вже третій день тривали лови. Багато оленів-рогачів і чорногривих турів лягло головами від стріл і ратищ боярських (Фр., VI, 1951, 10);
*Образно. Мріють у тремтячому мареві далекі села, наставивши в небо чорні ратища колодязних журавлів (Тют., Вир, 1964, 282);
*У порівн. Дзьоби в них, ніби гострі ратища (Мал., Книга.., 1954, 8).
Словник української мови (СУМ-11)