Значення в інших словниках
-
ратище —
ра́тище іменник середнього роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
ратище —
-а, с., заст. 1》 Древко (у 1 знач.). 2》 Спис.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ратище —
РА́ТИЩЕ, а, с., заст. 1. Древко (у 1 знач.). Хмельницький взяв обома руками ратище, поцілував червоно-синій прапор (Н. Рибак); З-за лісу .. виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Іван Ле). 2. Спис. Вже третій день тривали лови.
Словник української мови у 20 томах
-
ратище —
ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм.
Словник синонімів української мови
-
ратище —
Ра́тище, -ща, -щу, -щем; -тища, -тищ
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ратище —
РА́ТИЩЕ, а, с., заст. 1. Древко (у 1 знач.). Хмельницький взяв обома руками ратище, поцілував червоно-синій прапор (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 59); З-за лісу.. виїхали вершники. Передні тримали поскручувані на ратищах корогви (Ле, Наливайко, 1957, 296).
Словник української мови в 11 томах
-
ратище —
Ратище, -ща с. Древко копья; копье. ЗОЮР. І. 293. Наважували на списи ратища. Стор. Да взяв на ратище ворота так, як от сніп святого хліба візьмеш. ЗОЮР. І. 4. А мій милий коня веде, на ратище підпірається. Грин. III. 593. ув. ратюга.
Словник української мови Грінченка