ратний

РА́ТНИЙ, а, е.

1. заст. Стос. до раті;

// Признач. для раті.

– Ратного чиншу брати з вас не стану. А тільки все залізо давать на військову поправу (Н. Рибак).

2. уроч. Бойовий, воєнний.

Ратний подвиг;

Помножим славу ратних армій У мирних подвигах труда! (І. Нехода);

На ратний клич у грізний час взялись за зброю ми (І. Гончаренко);

// На якому відбувається бій, битва.

На полі ратному бив він ворогів (А. Хижняк);

// Стос. до війни (про час).

– Час ратний, хто знає, чи пощастить вам ще тут побувати (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. ратний — ра́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ратний — [ратнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. ратний — -а, -е. 1》 заст. Стос. до раті. || Признач. для раті. Ратні люди — ратники, воїни. 2》 уроч. Бойовий, воєнний. || На якому відбувається бій, битва. || Стос. до війни (про час).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ратний — Військовий  Словник чужослів Павло Штепа
5. ратний — БОЙОВИ́Й (пов'язаний з виконанням воєнних дій, веденням бою); ВОЄ́ННИЙ (стосовний до ведення війни); БРА́ННИЙ заст., поет., уроч., РА́ТНИЙ заст., поет., уроч.  Словник синонімів української мови
6. ратний — РА́ТНИЙ, а, е. 1. заст. Стос. до раті; // Признач. для раті. — Ратного чиншу брати з вас не стану. А тільки все залізо давать на військову поправу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 364). Ра́тні лю́ди — ратники, воїни.  Словник української мови в 11 томах