ратний

ра́тний

-а, -е.

1》 заст. Стос. до раті.

|| Признач. для раті.

Ратні люди — ратники, воїни.

2》 уроч. Бойовий, воєнний.

|| На якому відбувається бій, битва.

|| Стос. до війни (про час).

Значення в інших словниках

1. ратний — ра́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ратний — [ратнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. ратний — Військовий  Словник чужослів Павло Штепа
4. ратний — РА́ТНИЙ, а, е. 1. заст. Стос. до раті; // Признач. для раті. – Ратного чиншу брати з вас не стану. А тільки все залізо давать на військову поправу (Н. Рибак). 2. уроч. Бойовий, воєнний. Ратний подвиг; Помножим славу ратних армій У мирних подвигах труда!...  Словник української мови у 20 томах
5. ратний — БОЙОВИ́Й (пов'язаний з виконанням воєнних дій, веденням бою); ВОЄ́ННИЙ (стосовний до ведення війни); БРА́ННИЙ заст., поет., уроч., РА́ТНИЙ заст., поет., уроч.  Словник синонімів української мови
6. ратний — РА́ТНИЙ, а, е. 1. заст. Стос. до раті; // Признач. для раті. — Ратного чиншу брати з вас не стану. А тільки все залізо давать на військову поправу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 364). Ра́тні лю́ди — ратники, воїни.  Словник української мови в 11 томах