ратуша
РА́ТУША, і, ж.
1. Орган самоврядування в містах феодальної Західної Європи.
2. На Україні, в Росії у XVIII–XIX ст. – один з органів міського самоврядування.
У великих містах були магістрати (органи міського управління), а в містечках і дрібних містах – ратуші (з наук. літ.);
Перш жадала [Домаха] поповичів, далі спустила на писарів з ратуші, забажала опісля вже й хлібороба, так ба! і личман не дивиться! (Г. Квітка-Основ'яненко).
3. Будинок, у якому містилося міське самоврядування.
У ході боротьби робітники поставили собі основним завданням оволодіти ратушею, будинком міського самоврядування Парижа (з навч. літ.);
Там же [на Подолі] в середині XVIII століття збудовано ратушу, де знаходилося міське управління (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)