рахуватися
РАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Вести взаємні, перев. грошові розрахунки.
Легше з ведмедем борюкатися, ніж з паном рахуватися (прислів'я);
// Вести облік взаємних послуг або претензій, образ і т. ін.
Нам не подоба рахуватись листами, наче ті великі пани візитами (Леся Українка).
2. з чим. Брати до уваги, враховувати що-небудь, зважати на щось у своїх діях, планах і т. ін.
Кожен, хто видає книжку якогось автора, особливо відомого і заслуженого, мусить рахуватися з його способом писання (М. Коцюбинський);
Ніхто його не боявся, ніхто не рахувався з його думкою (Г. Хоткевич);
Він ніколи не рахувався з вільним часом, коли треба було показати нові методи майстрам (Ю. Яновський);
// з ким. Цінити, поважати кого-небудь, уважно ставитися до когось.
З Сагайдачним рахувалися [пани], запрошували його до своїх палаців (З. Тулуб);
Вона абсолютно не хоче з ним рахуватися, не слухає жодного слова (А. Хижняк);
Рубін зрозумів, що Каленик Романович тут був не Калеником Романовичем домашнім чи навіть училищним, це була людина, з якою рахувався весь цех (І. Сенченко).
3. тільки 3 ос. Обчислюватися в якій-небудь кількості, певними одиницями виміру.
Весь добуток гуцула в маржині .. Заможність рахується на голови скота (Г. Хоткевич).
4. Розцінюватися, сприйматися певним чином; уважатися.
Махання за биття не рахується (Номис);
Коли він прочитав у “Раді” листа, то все хапався за голову, хвилювався й повторяв: “Так мені й треба, так і треба, коли я рахуюсь видавцем” (М. Коцюбинський);
// безос., із спол. що.
Рахувалося, що я підпадаю небезпеці платити за нього (Л. Мартович).
5. Пас. до рахува́ти 3, 4, 6.
Словник української мови (СУМ-20)