рахуватися

РАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Вести взаємні, перев. грошові розрахунки.

Легше з ведмедем борюкатися, ніж з паном рахуватися (прислів'я);

// Вести облік взаємних послуг або претензій, образ і т. ін.

Нам не подоба рахуватись листами, наче ті великі пани візитами (Леся Українка).

2. з чим. Брати до уваги, враховувати що-небудь, зважати на щось у своїх діях, планах і т. ін.

Кожен, хто видає книжку якогось автора, особливо відомого і заслуженого, мусить рахуватися з його способом писання (М. Коцюбинський);

Ніхто його не боявся, ніхто не рахувався з його думкою (Г. Хоткевич);

Він ніколи не рахувався з вільним часом, коли треба було показати нові методи майстрам (Ю. Яновський);

// з ким. Цінити, поважати кого-небудь, уважно ставитися до когось.

З Сагайдачним рахувалися [пани], запрошували його до своїх палаців (З. Тулуб);

Вона абсолютно не хоче з ним рахуватися, не слухає жодного слова (А. Хижняк);

Рубін зрозумів, що Каленик Романович тут був не Калеником Романовичем домашнім чи навіть училищним, це була людина, з якою рахувався весь цех (І. Сенченко).

3. тільки 3 ос. Обчислюватися в якій-небудь кількості, певними одиницями виміру.

Весь добуток гуцула в маржині .. Заможність рахується на голови скота (Г. Хоткевич).

4. Розцінюватися, сприйматися певним чином; уважатися.

Махання за биття не рахується (Номис);

Коли він прочитав у “Раді” листа, то все хапався за голову, хвилювався й повторяв: “Так мені й треба, так і треба, коли я рахуюсь видавцем” (М. Коцюбинський);

// безос., із спол. що.

Рахувалося, що я підпадаю небезпеці платити за нього (Л. Мартович).

5. Пас. до рахува́ти 3, 4, 6.