рахуватися

ВВАЖА́ТИСЯ (УВАЖА́ТИСЯ) ким, чим, яким, за кого-що (визнаватися ким-, чим-небудь, якимсь, прирівнюватися до когось, чогось), ЛІЧИ́ТИСЯ, РАХУВА́ТИСЯ, СПРИЙМА́ТИСЯ як хто, що, ПРИЙМА́ТИСЯ за кого-що, МА́ТИСЯ розм. рідко, ПОВАЖА́ТИСЯ розм. рідко, ЗНА́ЧИТИСЯ діал. Він вважався досить серйозною і принциповою людиною (Ю. Збанацький); Баран уважався за родовитого поляка (І. Франко); Наша сім'я лічилася за людей середнього достатку (Панас Мирний); Махання за биття не рахується (М. Номис); Слово, сказане ним (учителем), ..сприймалося в селі як незаперечна істина (І. Багмут); Ревнощі ніколи й ніде не приймаються за докази (П. Загребельний); У вельможної шляхти мались (схизматки) за.. принижені тварі (М. Старицький); Сама послідня дівка у нашому селі так би не зробила, як моя дочка, що поважалася за саму першу!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Я стала у них за служницю.. Нібито значилося, що й вони мені помагають (І. Франко).

ЗВАЖА́ТИ на кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь), УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) на кого-що, РАХУВА́ТИ що і без додатка, УРАХО́ВУВАТИ (ВРАХО́ВУВАТИ) що і без додатка, РАХУВА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка, ПОТУРА́ТИ на кого-що і без додатка, перев. з запереченням н е, ВА́ЖИТИ рідко, ЧИ́СЛИТИСЯ з ким-чим, діал., ТУРА́ТИ на кого-що, діал.; ПРИСЛУХА́ТИСЯ до чого і без додатка, ОГЛЯДА́ТИСЯ на кого-що (враховувати чиюсь точку зору на кого-, що-небудь). — Док.: зва́жити, ува́жити (вва́жити), урахува́ти (врахува́ти), порахува́тися, прислу́хатися. — І в мене потреби дедалі ростуть і ростимуть, союзники мусять зважати на це (О. Гончар); (Лизогуб:) Нам потрібен такий гетьман, що об'єднує увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві (О. Корнійчук); — В дійсності Кузь, може, хоч і не злодій, але й не такий, щоб рахуватися з його думкою (Григорій Тютюнник); Далі — взялися за мене. Не порахувалися навіть, що каліка (В. Логвиненко); Важимо на ваші літа й присуд той відкладемо (І. Ле); Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір.. не любити (О. Кобилянська); Поки що моє діло робити, ні на кого не оглядаючись, окрім Вас (Леся Українка).

ОБЧИ́СЛЮВАТИСЯ тільки 3 ос. (визначатися шляхом підрахунку), РАХУВА́ТИСЯ. Найчастіше температура повітря на великих висотах обчислюється за тиском (з журналу); Весь добуток гуцула в маржині.. Заможність рахується на голови скота (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахуватися — рахува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. рахуватися — Розраховуватися; (з чим) зважати на, враховувати <�брати до уваги або в рахунок> що; (з ким) поважати <�цінувати> кого; (за кого) вважатися, мати славу кого. Словник синонімів Караванського
  3. рахуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 Вести взаємні, перев. грошові, розрахунки. || Вести облік взаємних послуг або претензій, образ і т. ін. 2》 з чим. Брати до уваги, враховувати що-небудь, зважати на щось у своїх діях, планах і т. ін. || з ким. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рахуватися — РАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. Вести взаємні, перев. грошові розрахунки. Легше з ведмедем борюкатися, ніж з паном рахуватися (прислів'я); // Вести облік взаємних послуг або претензій, образ і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  5. рахуватися — РАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. Вести взаємні, перев. грошові розрахунки. Легше з ведмедем борюкатися, ніж з паном рахуватися (Укр.. присл.., 1955, 10); // Вести облік взаємних послуг або претензій, образ і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  6. рахуватися — Рахува́тися, -ху́юся, -єшся гл. 1) Считаться. Махання забиття не рахується. Ном. № 3884. Любімося як брати, рахуймося як жиди. Ном. № 9712. 2) Собираться, намѣряться. Ми рахувалися вже їхати, як вони прийшли до нас. Словник української мови Грінченка