реабілітація
РЕАБІЛІТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини.
Першим виступив місцевий наш поет Вишневий. Тема його вірша – реабілітація нової жінки – звучала лірично (Я. Качура).
2. юр. Відновлення в правах людини, стосовно до якої скасовано судовий вирок.
Вийшовши з залу суду, де розбиралась справа Теміра і закінчилась цілковитою його реабілітацією, Манченко побіг до лікарні, щоб сповістити про це доктора (В. Гжицький).
3. мед. Комплекс заходів, спрямованих на повернення працездатності хворого;
// соц. Заходи, спрямовані на відновлення соціального статусу особистості.
Найвразливіша категорія, яка найбільше потребує реабілітації, – це неповнолітні правопорушники, котрі потрапили до в'язниці неусвідомлено (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)