реабілітувати
РЕАБІЛІТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. кого, що. Поновлювати добре ім'я, репутацію несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини.
[Юркович:] Але... але ви, друже мій, помиляєтесь! Я тільки хочу реабілітувати добре ім'я Марії Іванівни... (М. Старицький);
– Я вважаю за потрібне в ім'я справедливості встановити нарешті істину і реабілітувати честь партизана (І. Муратов);
// що. Знаходити виправдання чому-небудь.
Жду .. надрукування “Тартюфа”, бажав би, щоб воно сталося якнайшвидше, і в цьому бажанні є немала частка егоїзму: хотілось би трохи реабілітувати свою працьовитість (В. Самійленко);
Титанові [металу] властиві чудові якості, які кінець кінцем реабілітують його дорожнечу (з газ.).
2. кого, юр. Поновлювати в правах людину, стосовно до якої скасовано судовий вирок.
Згодом усіх незаконно вивезених реабілітували, але ані конфіскованого майна, ані камениць не повернули (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)