реально
РЕА́ЛЬНО.
Присл. до реа́льний 1–3, 5.
Стоїть [Мурашко] біля столу, розіклавши свої численні записи, схеми та діаграми, і говорить про майбутній таврійський канал як про щось уже реально здійсниме (О. Гончар);
Все життя він був оптимістом і мрійником, але завжди вмів реально оцінювати обстановку (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)