реальність
РЕА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. реа́льний 1–3, 5.
Все те, що Гловацький вважав за хліборобські мрії, в устах бригадира звучало як цілком здійсненні речі, як реальність завтрашнього дня (С. Журахович);
В оповіданнях “На дні” і др. [та ін.], в своїх “Тюремних сонетах” Франко дає нам страшну і захоплюючу по своїй реальності картину “дна” – тюрми (М. Коцюбинський);
Реальність планів.
2. Об'єктивно існуюча дійсність; явища, події, факти, предмети дійсності.
Природа, жива людина, людина-борець, реальність були основою творчості Шевченка, його світогляду (О. Корнійчук);
// зах. Нерухоме майно.
– Нема іншого виходу, лиш подаватися на перенесення [переселення]. Але ж бо матеріальна руїна. Тут продай хату й реальність, а там не купиш (Л. Мартович).
(1) Об'єкти́вна реа́льність (ді́йсність) – зовнішній світ, природа, буття.
Єдина “властивість” матерії, притаманна їй в будь-яких станах – це властивість бути об'єктивною реальністю (з наук. літ.);
Психіка як продукт мозку є суб'єктивним відображенням об'єктивної дійсності (з наук. літ.).
△ (2) Віртуа́льна реа́льність, інформ. – створений комп'ютерними засобами штучний простір, що має ознаки реальності як такої і забезпечує відчуття присутності у світі комп'ютерних систем та ігор.
Прикладом тут можуть стати телереклама, комп'ютерні ігри (віртуальна реальність), зрештою, Інтернет, який у більш технологічно розвинених країнах починає витісняти телебачення (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)