реалізм
РЕАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Напрям у літературі та мистецтві, який має на меті правдиве відображення об'єктивної дійсності в її типових рисах.
Все ще зберігаючи певні елементи романтизму, зокрема зосередженість на житті селян, український реалізм нарешті сягнув за межі етнографічності, розпочавши дослідження соціальних і психологічних проблем. Одним із перших письменників-реалістів був Іван Нечуй-Левицький (з навч. літ.);
Увага до предметного світу і його соковите живописання – прикметна риса перших зразків так званого раннього реалізму, літератури народною мовою (з наук. літ.);
Реалізм творчості Панаса Мирного.
2. Уміння і здатність правильно враховувати й творчо оцінювати об'єктивні умови, можливості, співвідношення сил і т. ін.
Політичний реалізм.
3. Об'єктивно-ідеалістичний напрям у середньовічній схоластичній філософії, представники якого на протилежність номіналістам вважали, що загальні поняття (універсалії) існують реально, незалежно від речей, передують речам.
△ (1) Крити́чний реалі́зм – художній метод, який полягає в глибоко правдивому відображенні життя й розкритті суперечностей суспільної дійсності.
Критичний реалізм і його видатні представники глибоко, чесно і правдиво зображали минуле життя (А. Малишко);
(2) Наї́вний реалі́зм – стихійно-матеріалістичний світогляд людини, який формується на основі безпосереднього життєвого досвіду.
Словник української мови (СУМ-20)