ребус
РЕ́БУС, а, ч.
1. Загадка, в якій слова або фрази, що розгадуються, зображено у вигляді комбінації малюнків з літерами та іншими знаками.
Він помітив синка, доньку і дружину – з немовлям на руках, занурених в складні новітні ієрогліфи ребусів (Олесь Досвітній).
2. перен. Що-небудь загадкове, незрозуміле.
– Потрібна практика, – говорила Марійка. – Іноді дивишся – хитрюща задача, просто – ребус! (О. Донченко);
Не дівчина, а справжнісінький ребус! Хто ж, нарешті, вона така? (В. Минко).
Словник української мови (СУМ-20)