ребус
РЕ́БУС, а, ч.
1. Загадка, в якій слова або фрази, що розгадуються, зображено у вигляді комбінації малюнків з літерами та іншими знаками.
Він помітив синка, доньку і дружину — з немовлям на руках, занурених в складні новітні ієрогліфи ребусів (Досв., Вибр., 1959, 387).
2. перен. Що-небудь загадкове, незрозуміле.
— Потрібна практика, — говорила Марійка. — Іноді дивишся — хитрюща задача, просто — ребус! (Донч., V, 1957, 436);
Не дівчина, а справжнісінький ребус! Хто ж, нарешті, вона така? (Минко, Ясні зорі, 1951, 55).
Словник української мови (СУМ-11)