1. Словник української мови в 11 томах

ребус

РЕ́БУС, а, ч.

1. Загадка, в якій слова або фрази, що розгадуються, зображено у вигляді комбінації малюнків з літерами та іншими знаками.

Він помітив синка, доньку і дружину — з немовлям на руках, занурених в складні новітні ієрогліфи ребусів (Досв., Вибр., 1959, 387).

2. перен. Що-небудь загадкове, незрозуміле.

— Потрібна практика, — говорила Марійка. — Іноді дивишся — хитрюща задача, просто — ребус! (Донч., V, 1957, 436);

Не дівчина, а справжнісінький ребус! Хто ж, нарешті, вона така? (Минко, Ясні зорі, 1951, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ребус — ре́бус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ребус — див. ЗАГАДКА; П. головоломка, (щось загадкове) таємниця. Словник синонімів Караванського
  3. ребус — -а, ч. 1》 Загадка, в якій слова або фрази, що розгадуються, зображено у вигляді комбінації малюнків із літерами та іншими знаками. 2》 перен. Що-небудь загадкове, незрозуміле. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ребус — Загадка Словник чужослів Павло Штепа
  5. ребус — РЕ́БУС, а, ч. 1. Загадка, в якій слова або фрази, що розгадуються, зображено у вигляді комбінації малюнків з літерами та іншими знаками. Словник української мови у 20 томах
  6. ребус — ре́бус (лат. rebus, букв. – за допомогою речей) загадка, в якій слова, що розгадуються, подано у вигляді малюнків у поєднанні з літерами та іншими знаками. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. ребус — ЗА́ГАДКА (алегоричний опис подій, предметів, явищ, які треба розпізнати; взагалі що-небудь загадкове, незрозуміле), РЕ́БУС, ШАРА́ДА, ЛОГОГРИ́Ф, ГОЛОВОЛО́МКА, СФІНКС (перев. про загадкову істоту, таємничу, незрозумілу людину). Словник синонімів української мови
  8. ребус — Ре́бус, -са; -буси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)