рев
РЕВ, у, ч.
1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння.
Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Л. Укр., II, 1951, 203);
Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал, гейканням пастухів (Хотк., II, 1966, 267);
*У порівн. Крики нелюдські, страшні до зір підіймає високих [Лаокоон], Мовби той рев, що жертвенний бик видає недобитий (Зеров, Вибр., 1966, 244);
// Несамовитий крик, гвалт, лемент людини, людей.
З боку міста залунали постріли, стало чути рев юрби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 453);
Ніде не співали, хоч і був Новий рік. Тільки здаля, з-поза річки, долинав часом п’яний фашистський рев (Довж., І, 1958, 307);
// перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт.
Він не боявся ані реву бурі, ані гуркоту громів (Фр., IV, 1950, 337);
З ревом оглушливим хвиля страшенна об берег високий Билася там і солоною піною все заливала (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 107);
Рев мотора віддалявся, поволі заглухаючи (Ле, Клен. лист, 1960, 132);
Несамовитим ревом ревнули в порту сирени (Гончар, II, 1959, 48);
Одного ранку Жменяк прокинувся від страшенного раптового реву канонади (Томч., Жменяки, 1964, 287);
Мотор напрацював. Зі страшним ревом «яструбок» свічкою пішов у небо (Ю. Янов., І, 1954, 49);
Величний рев органа наповнив усю церкву (Довж., І, 1958, 244).
2. розм. Голосний плач.
Нестямний крик і рев Івася, мов батогом, стьобнув Горпині по ухові (Мирний, І, 1954, 266);
Піднявся рев… Гірко ревуть діти… (Коцюб., І, 1955, 442).
Значення в інших словниках
- рев — Ревіння, (людей) КРИК, ҐВАЛТ, ЛЕМЕНТ; (пре. хижаків) рик; (мотора) гуркіт, стугін; (дітей) плач; ревище, ревнява. Словник синонімів Караванського
- рев — -у, ч. 1》 Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. || Несамовитий крик, ґвалт, лемент людини, людей. || перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт. 2》 розм. Голосний плач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рев — РЕВ, у, ч. 1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Леся Українка); Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал, гейканням пастухів (Г. Словник української мови у 20 томах
- рев — Рев, ре́ву, ре́вові, у ре́ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рев — Рев, -ву м. Ревъ. Скот пустився з ревом. Мнж. 35. Ввійшла к Юноні з ревом, стуком. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка