реви
РЕ́ВИ, ів, мн., розм.
Голосний плач.
◇ (1) Ре́ви насі́ли кого, зневажл. – хто-небудь голосно плаче.
[Зіля:] Обидили її, покривдили, то її й реви насіли (С. Васильченко);
(2) Ре́ви підня́ти – голосно заплакати, заревіти.
[Прохор:] Скажена баба! Я її ще й пальцем не торкнув, а вона вже й реви підняла!.. (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)