ревнивець

РЕВНИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм.

Людина, схильна до ревнощів (у 1 знач.).

Ліна всміхнулась, запитала тихо: – Як же він, такий ревнивець, тебе відпускає? (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. ревнивець — ревни́вець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. ревнивець — див. заздрісний  Словник синонімів Вусика
3. ревнивець — -вця, ч., розм. Людина, схильна до ревнощів (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ревнивець — РЕВНИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Людина, схильна до ревнощів (у 1 знач.). Ліна всміхнулась, запитала тихо: — Як же він, такий ревнивець, тебе відпускає? (Гончар, Тронка, 1963, 169).  Словник української мови в 11 томах