редукція
РЕДУ́КЦІЯ, ї, ж.
1. спец. Процес або дія, що приводить до зменшення, послаблення або спрощення чого-небудь, іноді до повної втрати якихось об'єктів, ознак.
Редукція печінкового кровотворення починається з першого дня життя новонародженої тварини й закінчується до сьомого дня (з наук. літ.).
2. біол. Зменшення органів або тканин, відмирання чи зміна їх будови внаслідок втрати функцій.
Тому що на значних глибинах світла немає, у тварин спостерігається або редукція органів зору, або вони розростаються до значних розмірів (з наук. літ.).
3. хім. Звільнення елемента від окислення, відновлення його з окису в чистому вигляді.
Процес відновлення, або редукції, виявляється там, де вода має відновні органічні сполуки. Такими відновлювачами є бітуми і водень-сульфід (з наук. літ.).
4. лінгв. Значне ослаблення або втрата ненаголошених звуків при їх вимовлянні.
Редукція – один з видів звукових змін, який полягає в ослабленні артикуляції звуків. Наслідком редукції нерідко є випадання певного звука в слові (з наук. літ.).
5. екон. Зведення складного виробничого процесу до простішого в умовах товарного виробництва.
Криза безробіття, банкрутства, обнижки, редукції, застій – ніхто нічого не купує, а той, хто й бере, – не платить! (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)