резиґнація
РЕЗИҐНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн., заст.
Цілковита покірливість долі.
Виснажені болем, наші нерви отупіли; ми не говорили з собою нічого і з тупою резиґнацією ждали ранку (І. Франко);
Сидів [Сидорчук] на лаві з покірно складеними на колінах руками, зібганими плечима, із страдницькою резиґнацією в усій своїй позі (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)