резиґнація

резиґна́ція

Ї, ж., книжн., заст. Цілковита покірливість долі; відмова від опору, боротьби.

Хай і відринувши утому резиґнацій,

Нам не побачить обрій на очах. (Т.1, кн.2:9);

Сьорбають юшку

і, повні філософських резиґнацій,

мізкують, з кого б смажити печеню... (П-2:44).

Значення в інших словниках

1. резиґнація — Резиґна́ція: — відмова від чогось, байдужість [53]  Словник з творів Івана Франка
2. резиґнація — резиґна́ція іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. резиґнація — -ї, ж., книжн., заст. Цілковита покірливість долі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. резиґнація — Уступ, відмова  Словник чужослів Павло Штепа
5. резиґнація — РЕЗИҐНА́ЦІЯ, ї, ж., книжн., заст. Цілковита покірливість долі. Виснажені болем, наші нерви отупіли; ми не говорили з собою нічого і з тупою резиґнацією ждали ранку (І.  Словник української мови у 20 томах
6. резиґнація — резиґна́ція відмова (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. резиґнація — ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст.  Словник синонімів української мови
8. резиґнація — Резиґна́ція, -ції, -цією (лат. resignatio)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)