резонувати
РЕЗОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Створювати резонанс (у 1 знач.).
Ми зневажливо штовхаємо ногами іржаве кермо, воно рипить, ми ворушимо вісь гвинта, вона злегка гуде, резонуючи в порожній середині (Ю. Яновський);
Звук був різкий, настирливий, здавалось, череп від нього дрібно тремтів резонуючи (П. Колесник).
2. що. Робити сильнішим, підсилювати звук.
Вони [співці] тримали напоготові перед обличчям бляшані стябла [таці] в яскравих квітах, щоб тими стяблами резонувати голос (Іван Ле);
Будинок стоїть на розі людної вулиці й прекрасно резонує звуки (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)