результат
РЕЗУЛЬТА́Т, у, ч.
Остаточний, кінцевий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку і т. ін.
– Ось і траншея, по якій ми вели вогонь, – сказав Брянський, і всіх потягло глянути на результати своєї роботи (О. Гончар);
– Я схрещую їх [рослини] поступово, підбираючи близькі до кожної і по можливості такі, що виросли в різних за відстанню місцевостях, створюю гібридів-посередників, а тоді вже, щоб одержати результат, схрещую... (О. Довженко);
[Спартак:] Генерал чекає На результати розвідки (Л. Дмитерко);
// Наслідок якої-небудь дії, якогось явища і т. ін.
Я здоров, все менше і менше кашляю, серце часом болить і почуває втому, але це результат дороги і ненормального життя по приїзді на Капрі (М. Коцюбинський);
// Сума, яку одержують після певних математичних дій.
Щоб помножити будь-яке число на суму кількох чисел, можна помножити це число на кожний доданок окремо й одержані результати додати (з навч. літ.);
Потім друзі множать 21 на 12 і складають обидва результати (О. Донченко);
// Показник чого-небудь.
Щоб вивести середню добову температуру, складають результати чотирьох спостережень і суму ділять на 4 (з навч. літ.).
○ (1) У (в) результа́ті:
а) (пприйм., з род. в. унаслідок.
У результаті довголітньої війни та дій інтервентів країна була розорена (з навч. літ.);
б) (у знач. присл.) після всього, як наслідок.
Коли так багато зразу збереться всяких вражінь [вражень], то в результаті – хаос (М. Коцюбинський);
(2) У (в) результа́ті того́ що, у знач. спол., книжн. – уживається для поєднання підрядної частини речення, що вказує на причину дії;
(3) У результа́ті чого́ у знач. спол. – уживається для приєднання підрядної частини речення, в якій міститься результат дії.
Словник української мови (СУМ-20)