реквізиція
РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж.
Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах.
Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (О. Донченко);
В революцію вже не треба було платити за ліс, і він валив його зі всією нещадністю і пожадливістю лісового хижака, а обіддя уміло ховав у нетрях од реквізицій (М. Стельмах);
// Насильне відбирання чого-небудь без відшкодування.
Коли дід був молодий, він частенько виуджував своєю поганенькою тканкою у пана Безбородського карасів. Іноді за це йому перепадало від панських гавкунів у вигляді реквізиції рибальських снастей (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)