реквізиція —
Реквізиція: Реквізи́ція: — вимога [19] — домагання, вимога [17;48,VI,VII]
Словник з творів Івана Франка
реквізиція —
реквізи́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
реквізиція —
-ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна.
Великий тлумачний словник сучасної мови
реквізиція —
РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах. Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (О.
Словник української мови у 20 томах
реквізиція —
реквізи́ція (від лат. requisitio – вимога) примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна.
Словник іншомовних слів Мельничука
реквізиція —
РЕКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж. Примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах. Лукія знала, що в монастирі багато пшениці було закопано в ямах. Ігуменя боялась реквізиції (Донч.
Словник української мови в 11 томах
реквізиція —
рос. реквизиция (від латин. requisito — вимога) — примусове вилучення державою майна у власника в державних або громадських інтересах за певну винагороду. Умови і порядок Р., розміри винагороди за вилучене майно регламентуються законодавством країни.
Eкономічна енциклопедія