рельєфний
РЕЛЬЄ́ФНИЙ, а, е.
1. Який виступає над поверхнею; опуклий.
На стінах шлюзу, якщо не Каховського, то, можливо, Кременчуцького, слід було б написати рельєфними літерами імена і прізвища всіх будівників станції (О. Довженко);
Широкі плечі й могутні груди, руки з міцними рельєфними м'язами були не по-дитячому сильні (В. Собко);
В центрі [плити] зображена людська фігура з рогатою головою.., а також олень. Навколо них – чотири рельєфні зображення коней (з наук. літ.);
// З опуклим візерунком на поверхні.
Значну роль в оздобленні деяких житлових приміщень відігравали в минулому розписний або рельєфний кахель для облицювання печей (з наук.-попул. літ.);
Вони [вази] відзначаються стрункою красивою формою, а їх рельєфний орнамент, майстерно пов'язаний з формою, є яскравим прикладом творчого використання стародавніх зразків народного мистецтва (з наук. літ.).
2. перен. Чітко окреслений, яскраво виражений; виразний.
Напрочуд рельєфні [у творах Гончара] портрети Глухенького, Гаркуші, Зої, Веснянки й багатьох інших людей, зображених із справжньою живописною зримістю... (з наук. літ.);
Цікавим зразком застосування народної танцювальної музики для створення рельєфної зображальної балетної сценки є “Метелиця” в дитячій опері Лисенка “Зима і весна” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)