реля
РЕ́ЛЯ, і, ж.
1. заст. Ліра.
Дедалі моя популярність зростала. Купив собі у старця релю і вечорами на шкільних ґанках виспівував під її звуки: “Катерино, вража мати”, збираючи коло школи ярмарок (С. Васильченко);
Просто перед нашою яткою сиділи кружком у поросі сліпі лірники, крутили свої релі й співали Лазаря (П. Панч).
2. перев. мн., діал. Гойдалка.
Злетіли вгору бистрі релі, Обперлись ніжки об поміст (М. Рильський);
Посеред майдану аж дві релі – крутяться в брязкоті, в музиці (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)