ремство
РЕ́МСТВО, а, с.
Невдоволення ким-, чим-небудь, нарікання на когось, щось.
– Та як розійдетесь, передайте там всюди по кутках, щоб знали всі, щоб ремства не було потім (А. Головко);
Але міщани були надто обурені. З загрозливим ремством обступили вони Плетенецького (З. Тулуб);
В ній закипіло довго стримуване ремство. Чому нею попихають? Хто сміє не шанувати її нині? (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)