ремство

РЕ́МСТВО, а, с. Невдоволення ким-, чим-небудь, нарікання на когось, щось.

— Та як розійдетесь, передайте там всюди по кутках, щоб знали всі, щоб ремства не було потім (Головко, II, 1957, 325);

Але міщани були надто обурені. З загрозливим ремством обступили вони Плетенецького (Тулуб, Людолови, II, 1957, 139);

В ній закипіло довго стримуване ремство. Чому нею попихають? Хто сміє не шанувати її нині? (Бабляк, Літопис.., 1961, 50).

Значення в інших словниках

1. ремство — ре́мство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ремство — див. НАРІКАННЯ.  Словник синонімів Караванського
3. ремство — -а, с. Невдоволення ким-, чим-небудь, нарікання на когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ремство — РЕ́МСТВО, а, с. Невдоволення ким-, чим-небудь, нарікання на когось, щось. – Та як розійдетесь, передайте там всюди по кутках, щоб знали всі, щоб ремства не було потім (А. Головко); Але міщани були надто обурені.  Словник української мови у 20 томах
5. ремство — СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн.  Словник синонімів української мови
6. ремство — Ре́мство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ремство — Ремство, -ва с. Недовольство; нареканія, ропотъ. Господи! ремства прости мені гріх! Щог. Сл. 35.  Словник української мови Грінченка