ремствування

РЕ́МСТВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. ре́мствувати.

Христя, як муха, літала, радніша усюди поспіти, усе зробити, щоб не було задержки, не було ремствування на Мар’ю (Мирний, III, 1954, 174);

Люди низько кланялися й цілували Ядзю в руку, але в натовпі було чутно приглушене ремствування (Кобр., Вибр., 1954, 145).

Значення в інших словниках

1. ремствування — ре́мствування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ремствування — -я, с. Дія за знач. ремствувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ремствування — РЕ́МСТВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. ре́мствувати. Христя, як муха, літала, радніша усюди поспіти, усе зробити, щоб не було задержки, не було ремствування на Мар'ю (Панас Мирний); Люди низько кланялися й цілували Ядзю в руку, але в натовпі було чутно приглушене ремствування (Н. Кобринська).  Словник української мови у 20 томах
4. ремствування — СКА́РГА (висловлення незадоволення, суму з приводу неприємностей, болю, горя і т. ін.), НАРІКА́ННЯ, РЕ́МСТВО, РЕ́МСТВУВАННЯ, БІ́ДКАННЯ, ПОРІ́КУВАННЯ, ЖАЛЬ перев. мн., СТО́ГІН підсил., ЖА́ЛОБА розм., ПОГУ́ДКА розм., ПЕНЯ́ заст., ЛАМЕНТА́ЦІЯ підсил. книжн.  Словник синонімів української мови