ремствувати

РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось.

Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (Гончар, Таврія, 1952, 32);

Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу, доводилося раніше вставати, йдучи на роботу, але дівчина ніколи не ремствувала на те (Собко, Біле полум’я, 1952, 61);

Жильці ремствували, колективно й поодинці писали скарги до газети, в область (Жур., Опов., 1956, 149);

— Що ж, Петру, я не наполягаю, щоб ти відмовився од своїх намірів. Ішов ти далеко, мріяв про це, настроївся… Щоб потім на мене не ремствував, мовляв послухав, а тепер жалкую… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 60);

*Образно. Море глухо ремствувало, хвилі билися об берег шалено й гнівно (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 37).

Значення в інших словниках

1. ремствувати — ре́мствувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ремствувати — див. НАРІКАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. ремствувати — див. нарікати  Словник синонімів Вусика
4. ремствувати — -ую, -уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ремствувати — РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (О.  Словник української мови у 20 томах
6. ремствувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. ремствувати — Ре́мствувати, -вую, -вуєш на кого, на що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ремствувати — Ремствувати, -вую, -єш гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152.  Словник української мови Грінченка