Значення в інших словниках
-
ремствувати —
ре́мствувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
ремствувати —
див. нарікати
Словник синонімів Вусика
-
ремствувати —
-ую, -уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ремствувати —
РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (О.
Словник української мови у 20 томах
-
ремствувати —
СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
ремствувати —
Ре́мствувати, -вую, -вуєш на кого, на що
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ремствувати —
РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (Гончар, Таврія, 1952, 32); Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу...
Словник української мови в 11 томах
-
ремствувати —
Ремствувати, -вую, -єш гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152.
Словник української мови Грінченка