Словник синонімів Караванського

ремствувати

див. НАРІКАТИ.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. ремствувати — ре́мствувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. ремствувати — див. нарікати  Словник синонімів Вусика
  3. ремствувати — -ую, -уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ремствувати — РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (О.  Словник української мови у 20 томах
  5. ремствувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
  6. ремствувати — Ре́мствувати, -вую, -вуєш на кого, на що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ремствувати — РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок. Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось. Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (Гончар, Таврія, 1952, 32); Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу...  Словник української мови в 11 томах
  8. ремствувати — Ремствувати, -вую, -єш гл. Роптать, быть недовольнымъ, претендовать. Уся громада стала на його ремствувати. Тяжко і скрутно їм жилось, але ніколи на се не ремствували. Грин. II. 152.  Словник української мови Грінченка