ремствувати
РЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, недок.
Виявляти невдоволення ким-, чим-небудь, нарікати на когось, щось.
Змучені спрагою дівчата все частіше ремствували на свого ватажка (О. Гончар);
Нелегко було розчісувати й заплітати таку косу, доводилося раніше вставати, йдучи на роботу, але дівчина ніколи не ремствувала на те (В. Собко);
Жильці ремствували, колективно й поодинці писали скарги до газети, в область (С. Журахович);
– Що ж, Петру, я не наполягаю, щоб ти відмовився од своїх намірів. Ішов ти далеко, мріяв про це, настроївся... Щоб потім на мене не ремствував, мовляв послухав, а тепер жалкую... (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)