рента
РЕ́НТА, и, ж., екон.
Дохід з капіталу, землі або майна, який власники одержують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю.
– Я не буду заробляти, буду жить з ренти (І. Франко);
Комерсант дрібний, чиновник, інвалід, старий портьє, – Всі, в кого немає ренти, а біда та злидні є... (М. Шеремет);
* Образно. Зачарування Мухтарова помітила [Люба] й сприйняла як належне, як ренту молодості (Іван Ле).
△ (1) Держа́вна ре́нта – те саме, що Ре́нтна по́зика (див. по́зика).
Покинув би службу і землю прокляту, Де так небезпечно тепер бюрократу, Де вільності всякі заводять прем'єри, Де людям поважним грозяться есери, Де легко маєтку позбутись дощенту, Де цінять так низько державную ренту (В. Самійленко);
Кожний феодал діставав від султана право на державну ренту, яку землероби сплачували султану у вигляді податку з оброблюваної ними ділянки (з навч. літ.);
(2) Диференціа́льна ре́нта – різниця між індивідуальною ціною виробництва й загальною, яка визначається умовами виробництва не на кращих і середніх, а на гірших землях;
(3) Земе́льна ре́нта – регулярний прибуток, який отримує землевласник від оренди землі.
Маркс приймає те значення земельної ренти, .. яке дозволяє ставити в один ряд землю під будівлями і землю під посівами (М. Руденко);
У лісогосподарському виробництві замість обчислення та сплати земельної ренти законом установлюється плата за лісові ресурси (з наук. літ.);
(4) Монопо́льна ре́нта – додатковий прибуток, що його одержують у наслідок продажу товарів, вироблених в особливо сприятливих умовах, за ціною, яка перевищує їхню вартість.
Словник української мови (СУМ-20)