1. Словник української мови у 20 томах

рента

РЕ́НТА, и, ж., екон.

Дохід з капіталу, землі або майна, який власники одержують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю.

– Я не буду заробляти, буду жить з ренти (І. Франко);

Комерсант дрібний, чиновник, інвалід, старий портьє, – Всі, в кого немає ренти, а біда та злидні є... (М. Шеремет);

* Образно. Зачарування Мухтарова помітила [Люба] й сприйняла як належне, як ренту молодості (Іван Ле).

△ (1) Держа́вна ре́нта – те саме, що Ре́нтна по́зика (див. по́зика).

Покинув би службу і землю прокляту, Де так небезпечно тепер бюрократу, Де вільності всякі заводять прем'єри, Де людям поважним грозяться есери, Де легко маєтку позбутись дощенту, Де цінять так низько державную ренту (В. Самійленко);

Кожний феодал діставав від султана право на державну ренту, яку землероби сплачували султану у вигляді податку з оброблюваної ними ділянки (з навч. літ.);

(2) Диференціа́льна ре́нта – різниця між індивідуальною ціною виробництва й загальною, яка визначається умовами виробництва не на кращих і середніх, а на гірших землях;

(3) Земе́льна ре́нта – регулярний прибуток, який отримує землевласник від оренди землі.

Маркс приймає те значення земельної ренти, .. яке дозволяє ставити в один ряд землю під будівлями і землю під посівами (М. Руденко);

У лісогосподарському виробництві замість обчислення та сплати земельної ренти законом установлюється плата за лісові ресурси (з наук. літ.);

(4) Монопо́льна ре́нта – додатковий прибуток, що його одержують у наслідок продажу товарів, вироблених в особливо сприятливих умовах, за ціною, яка перевищує їхню вартість.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рента — ре́нта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рента — -и, ж., спец. Дохід з капіталу, землі або майна, що його власники одержують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю. Абсолютна рента — форма земельної ренти... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рента — (англ. rent) 1. дохід із капіталу, землі або майна, який його власники регулярно одержують, не займаючись підприємницькою діяльністю. Економічний словник
  4. рента — ре́нта (нім. Rente, франц. rente, від лат. reddo – повертаю, сплачую) доход з капіталу, землі або майна, що його власники регулярно одержують, не займаючись підприємницькою діяльністю; доход у формі процента... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. рента — 1. дохід із власного капіталу; 2. р. економічна — усяка довготермінова виплата, отримана за використання засобу чи фактора виробництва, що перевищує його альтернативну вартість; 3. Універсальний словник-енциклопедія
  6. рента — ДОХІ́Д (ДОХО́Д) (гроші або матеріальні цінності, одержувані в результаті якоїсь діяльності), ДОСТА́ТКИ (ДОСТА́ТОК рідше), СТА́ТКИ (СТА́ТОК рідше), ПРИХІ́Д заст., БАРИ́Ш заст., ПРОФІ́Т зах.; ПРИБУ́ТОК, ЗИСК, ДОРО́БОК діал. Словник синонімів української мови
  7. рента — Ре́нта, -ти, -ті; ре́нти, рент Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рента — РЕ́НТА, и, ж., спец. Доход з капіталу, землі або майна, який власники одержують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю. — Я не буду заробляти, буду жить з ренти (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. рента — рос. рента (нім. Rente, фр. rente, від латин. reddo — повертаю, оплачую) — 1. Дохід, що отримується власником від використання землі, майна, капіталу без здійснення ним підприємницької діяльності, затрат додаткових зусиль (напр. Eкономічна енциклопедія