1. Словник української мови в 11 томах

рента

РЕ́НТА, и, ж., спец. Доход з капіталу, землі або майна, який власники одержують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю.

— Я не буду заробляти, буду жить з ренти (Фр., IV, 1950, 457);

Ніякої ренти цей маєток не приносив (Собко, Граніт, 1937, 99);

Комерсант дрібний, чиновник, інвалід, старий портьє, — Всі, в кого немає ренти, а біда та злидні є… (Шер., Дружбою.., 1954, 29);

*Образно. Зачарування Мухтарова помітила [Люба] й сприйняла як належне, як ренту молодості (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).

∆ Абсолю́тна ре́нта див. абсолю́тний;

Держа́вна ре́нта — те саме, що Ре́нтна по́зика ( див. ре́нтний); Диференціа́льна ре́нта — різниця між індивідуальною ціною виробництва і загальною, яка визначається умовами виробництва не на кращих і середніх, а на гірших землях.

Маркс показав, що для утворення диференціальної ренти необхідний і достатній є факт різної продуктивності різних застосувань капіталу до землі (Ленін, 5, 1969, 104);

Основоположники марксизму-ленінізму вказували, що і при зникненні диференціальної ренти значення відмінностей між різними категоріями земель аж ніяк не зменшується (Ком. Укр., 12, 1968, 26);

Земе́льна ре́нта див. земе́льний;

Монопо́льна ре́нта див. монопо́льний.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рента — ре́нта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рента — -и, ж., спец. Дохід з капіталу, землі або майна, що його власники одержують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю. Абсолютна рента — форма земельної ренти... Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рента — РЕ́НТА, и, ж., екон. Дохід з капіталу, землі або майна, який власники одержують регулярно, не займаючись підприємницькою діяльністю. – Я не буду заробляти, буду жить з ренти (І. Словник української мови у 20 томах
  4. рента — (англ. rent) 1. дохід із капіталу, землі або майна, який його власники регулярно одержують, не займаючись підприємницькою діяльністю. Економічний словник
  5. рента — ре́нта (нім. Rente, франц. rente, від лат. reddo – повертаю, сплачую) доход з капіталу, землі або майна, що його власники регулярно одержують, не займаючись підприємницькою діяльністю; доход у формі процента... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. рента — 1. дохід із власного капіталу; 2. р. економічна — усяка довготермінова виплата, отримана за використання засобу чи фактора виробництва, що перевищує його альтернативну вартість; 3. Універсальний словник-енциклопедія
  7. рента — ДОХІ́Д (ДОХО́Д) (гроші або матеріальні цінності, одержувані в результаті якоїсь діяльності), ДОСТА́ТКИ (ДОСТА́ТОК рідше), СТА́ТКИ (СТА́ТОК рідше), ПРИХІ́Д заст., БАРИ́Ш заст., ПРОФІ́Т зах.; ПРИБУ́ТОК, ЗИСК, ДОРО́БОК діал. Словник синонімів української мови
  8. рента — Ре́нта, -ти, -ті; ре́нти, рент Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рента — рос. рента (нім. Rente, фр. rente, від латин. reddo — повертаю, оплачую) — 1. Дохід, що отримується власником від використання землі, майна, капіталу без здійснення ним підприємницької діяльності, затрат додаткових зусиль (напр. Eкономічна енциклопедія