репетитор
РЕПЕТИ́ТОР, а, ч.
1. Той, хто проводить додаткові заняття з ким-небудь, допомагаючи йому засвоїти необхідні знання.
Він [І. Франко] був навіть платним репетитором, чи “інструктором”, у двох своїх багатих однокласників (П. Колесник);
Було вирішено, що Михайлик і Леся навчатимуться вдома, з репетитором (М. Олійник).
2. У закритих навчальних закладах Росії до 1917 р. – учитель, який стежив за тим, як учні виконують домашнє завдання.
В келію тут репетитор вбіг, і всі принишкли (П. Тичина).
3. Той, хто проводить репетицію, перев. у театрі.
Словник української мови (СУМ-20)