репетитор
РЕПЕТИ́ТОР, а, ч.
1. Той, хто проводить додаткові заняття з ким-небудь, допомагаючи йому засвоїти необхідні знання.
Він [І. Франко] був навіть платним репетитором, чи «інструктором» у двох своїх багатих однокласників (Кол., Терен.., 1959, 29);
Було вирішено, що Михайлик і Леся навчатимуться вдома, з репетитором (М. Ол., Леся, 1960, 32).
2. У закритих навчальних закладах дореволюційної Росії — учитель, який стежив, як учні виконують домашнє завдання.
В келію тут репетитор вбіг, і всі принишкли (Тич., II, 1947, 61).
3. Той, хто проводить репетицію, перев. у театрі.
Словник української мови (СУМ-11)